Рекомендую ознайомитися
Гін А.О.
Прийоми педагогічної техніки
Педагогічна наука та шкільна практика про формування позитивного ставлення учнів до навчання через практичну діяльність вчителя
(виступ на засіданні МО)
В умовах загальноосвітньої школи існують різні методи впливу на виховання позитивного ставлення учнів до навчання, передусім спрямованих на підвищення ефективності навчальних занять.
Щоб заохотити дітей до навчання, у своїй педагогічній діяльності
застосовую висловлювання, які створюють ситуацію успіху:
·
Це дуже
важливо, і в тебе неодмінно вийде...
·
Саме ти
можеш це гарно зробити...
·
Гарно виконано. Я впевнена, що наступного разу ти це
зробиш ще краще.
·
Це зовсім не
складно, навіть якщо не вийде - нічого страшного.
Для того,
щоб учні вчилися із захопленням, кожен урок треба зробити цікавим для дітей. Планувати і проводити заняття, в
основі яких покладено принцип навчання у співпраці. Цим самим давати змогу учням
досягти високого рівня взаємопорозуміння, взаємоспілкування, а також розвивати
здібності працювати і навчатися самостійно:
·
давати змогу
молодшим школярам нести відповідальність за спільну діяльність;
·
створювати ситуації,
щоб діти працювали по черзі, слухали один одного;
·
організовувати роботу
дітей у парах, групах, щоб вони мали змогу обмінюватися думками, знаннями,
ідеями.
Шляхи формування мотивації на уроці
1.
Нестандартний
початок уроку
2.
Включення
учнів в колективні форми навчання (парні, групові, проектні)
3.
Використання
різних технологій “Мозкова атака”, “Незакінчене речення”, ”Мікрофон”,
”Дешифрувальник”… Проблемне питання….
5.
Застосування
творчих завдань(кросворди, загадки,ребуси,головоломки цікаві вправи
для усної лічби, завдання на кмітливість…)
6.
Створення ігрових ситуацій
7.
Використання інтерактивних технологій,
мультимедійних презентацій, програмного забезпечення.
9.
Проектна діяльність.
Прийоми підвищення інтересу до навчального
матеріалу пропонує А. Гін:
1. Приваблива мета - перед учнем ставиться
проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, що стає для нього
особистісно-значущою метою, і він залучається до запланованої вчителем
навчальної діяльності.
2. Подив - учитель подає навчальний
матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає дивним. Наприклад, учитель
початкової школи, вивчаючи тему "Натуральні числа", ставить завдання
"Діти, назвіть найбільше число". Діти після обдумування з подивом
виявляють що такого числа немає.
3. Відповідь, на яку дається певний час, на
початку уроку вчитель ставить проблемне запитання, правильну відповідь до якого
учень зможе сформулювати, отримавши необхідну інформацію під час уроку.
4. Помилка в поясненні - пояснюючи
матеріал, учитель навмисно допускає помилки. При цьому він пояснює учням свій
намір. Наприклад, ведучи урок математики в початковому класі, учитель задає
задачу, яку, за його словами, неможливо розв'язати. Чому? Завдання дітей -
знайти відповідну помилку.
5. Практичність теорії - введення в теорію
вчитель здійснює через практичне завдання, розв'язання якого корисне учням.
6. Запитання до тексту - перед вивченням
навчального тексту учням дається завдання скласти до нього список запитань,
відповіді на які розкриє зміст даного матеріалу [6].
• Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те,
«що ми дізналися» ( що опанували), але й те, що сподобалось( не сподобалось) та
чому; що хотіли б виконати ще раз, а що зробити по – іншому.
• Під час
опитування на уроці ( виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність(
неправильність) відповіді, але і її самостійність. Оригінальність, бажання учня
шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.
Немає коментарів:
Дописати коментар